Звідки взялася книга


Звідки взялася книга Скачать

Спершу він осоромився на уроці читання, потім, відповідаючи з географії, перетворював озера в гори, гори в річки, а річки в континенти, так що влаштував на землі новий хаос; а коли писали диктант, наробив стільки помилок у найпростіших словах, що відкотився в самий хвіст і в нього забрали олов’яну медаль за правопис, якою він він так хизувався кілька місяців. Чим дужче силкувався Том зосередити увагу на підручнику, тим далі блукали його думки. А поруч руде з чорними цятками сонечко вибралося на запаморочливо високу травинку, і Том нахилився до нього й проказав: «Сонечко, сонечко, лети мерщій на небо, твої діти там горять, рятувати треба. Чорнило теж робило майстра. Так завжди робить Джо Гарпер, а він же їздив колись аж до Кунвілла і ще хтозна-де бував. Ось такий був рецепт: «дрібно стовкти чорнильні горішки і просіювати їх через сито, потім полити кислим і прісним медом і змішати з вишневим клеєм, в розчин опустити 12 залізних пластинок і поставити посудину в тепло.

Що ж до Тома, то навряд чи його духовне нутро прагнуло самої тієї нагороди, але пов’язаних з нею слави та почестей він, безперечно, давно вже жадав усім своїм єством. На її думку популярні домашні романи 19 століття, включно з «Хатиною дядька Тома», відзначаються складністю, амбіціями й винахідливістю, а «Хатина дядька Тома» критикує американське суспільство набагато гостріше, ніж відомі його критики на кшталт Натаніеля Готорна чи Германа Мелвілла[49]. Ходити по воду до міської помпи звичайно здавалося Томові марудним ділом, але тепер він подумав, що це не так уже й погано. Гека було загнано в тісний кут: господар не спускав з нього вимогливого погляду, і хлопець віддав би все на світі за бодай якусь доладну відповідь; та нічого не спадало на думку, а той вимогливий погляд наче просвердлював його наскрізь, і, не маючи часу зважити те, що здуру навернулося на язик, Гек безтямно пробелькотів:. Та Сід спав собі, наче нічого й не сталося. Всі тамтешні матусі щиро ненавиділи й страшилися того Гекльберрі, бо він був нероба, безпритульник і розбишака, а ще тому, що їхні діти тяглися до нього, тішились його забороненим товариством і шкодували, що не можуть бути такими, як він. Зрештою Том відчув, що час уже йому і справді прокинутись; може, таке життя й було доволі романтичне для його згорьованої душі, але в ньому ставало щодень менше добрих почуттів і більше всіляких неприємних подразників. Сварку припинив учитель — статечний літній чоловік; та тільки-но він повернувся [39] спиною, Том смикнув за волосся учня, що сидів попереду, а коли той обернувся, він уже пильно дивився в книжку; потім штрикнув шпилькою іншого хлопця, щоб почути, як той зойкне, й дістав ще одну нагінку від учителя. Десь із три чверті милі головної галереї вони пройшли, як і перше, вервечкою, а тоді купки й парочки почали звертати в бічні відгалуження, шастати похмурими вузькими переходами, зненацька наскакуючи на інших у місцях, де ці переходи знову з’єднувались. Посеред молитви на спинку лави перед Томом сіла муха й почала краяти йому душу: вона то терла одна об одну складені докупи лапки, то обхоплювала ними голову й так завзято шарувала її, що мало не відривала від тулуба — аж видно було тоненьку, як ниточка, шию; то погладжувала задніми лапками крильця й розправляла їх, наче фалди фрака; одне слово, робила весь свій туалет так спокійно і незворушно, ніби почувала себе в цілковитій безпеці. Однією з прикметних рис усіх тих творів була свідома, любовно виплекана меланхолійність; ще однією — марнотратна й невтримна повінь «високих слів»; далі — дурна манера тулити де треба й де не треба особливо «яскраві» вислови та звороти, заяложуючи їх по саме нікуди; а особливо лізла у вічі і прикро вражала настирлива й нестерпно вбога мораль, яка щоразу помахувала своїм куцим хвостом наприкінці кожної з тих праць. Час від часу він озирався й, крутячи головою, погрожував поквитатися з Томом, «хай тільки його ще десь здибає» Том відповів на це зневажливим сміхом, а тоді, сповнений радісного піднесення, рушив додому, та тільки-но він повернувся спиною до чужинця, як той схопив каменюку й пожбурив йому між лопатки, а сам кинувся тікати, вистрибуючи, мов антилопа. В’язниця була невеличка цегляна будівля на мочарі поза містечком, і варти при ній не тримали; та й сидів там хтось дуже рідко. Емі Лоренс і пишалася, й раділа, й старалася, щоб Том міг побачити це на її обличчі, але він не дивився на неї. Гекльберрі завжди був одягнений в обноски з дорослих людей, вкриті незліченними плямами й такі подерті, що аж клапті теліпалисй з усіх боків. Знає і те, що досить йому хоч на мить збити мене з пантелику або насмішити, як мені вже несила й руку звести, щоб добряче його відшмагати. В понеділок уранці Том прокинувся дуже нещасний. Вранці вставай щодень у ту саму годину, потім умивайся, потім тебе причісують, бий їх грім, у дровнику спати не можна, та ще мусиш ходити в тій бісовій одежі, а вона мене просто душить, Томе, наче крізь неї і повітря не проходить, і така вона вся, хай їй чорт, чиста, що ні тобі сісти в ній, ні лягти, ні по землі покачатися, а щоб з’їхати з вершечка льоху — то де там, я вже й забув, коли це було. Якби не скінчилося вапно, Том обібрав би всіх хлопців у містечку. Діставшись до школи — рубленого будинку, що стояв осторонь від інших,- Том зайшов до класу ходою людини, [57] яка страшенна поспішає. А тим часом надходили все нові люди: старезний і вбогий поштмейстер, що бачив і кращі дні; мер з дружиною (серед іншого непотребу в містечку був і мер); мировий суддя; вдова Дуглас — гарна чепурна жінка років сорока, добра й щедра душа, багата власниця єдиного в містечку великого будинку, справжнього палацу на пагорбі, та ще й дуже гостинного палацу, де влаштовувались найбучніші свята, якими міг похвалитися Сент-Пітерсберг; поважний, зігнутий дугою майор Уорд та його дружина; адвокат Ріверсон, також помітна особа,- він недавно прибув сюди з іншої округи; найперша місцева красуня в супроводі табунця юних чарівниць, виряджених у батист зі стрічками; за ними — цілий гурт молодиків: міські службовці, прилизані й напомаджені кавалери, що стояли півколом при вході, безглуздо всміхаючись і посмоктуючи головки своїх ціпків, аж поки пропустили повз свій стрій останню з дівчат; і нарешті, на завершення,- Зразковий Хлопчик, Віллі Мафферсон, із своєю матусею, яку він так дбайливо оберігав, наче вона була кришталева.

З днем народження садочок 12 45 з днем

7 thoughts on “Звідки взялася книга

  1. Убитьcя_вeникoм

    У нас вы можете скачать книгу Контрольные и проверочные работы по биологии.

  2. Юpoк

    Главный признак фантастики — это наличие в произведении так называемого фантастического допущения, то есть «элемента необычайного». Для такого жанра художественной литературы, как фантастика, характерно преобладание категории фантастического, которая состоит в нарушении рамок, границ и правил репрезентации, то есть «условностей».

  3. ПepeлётнaяПтицa

    Разве только роман Дианы Уинн Джонс тяготеет именно к детской классике — ну так эта книга написана тридцать лет назад и просто подзадержалась на пути к нашему читателю. И почти все номинанты вполне соответствуют современным критериям: тёмное фэнтези Джо Аберкромби, супергероическая фантастика Брендона Сандерсона, этнографическая фантазия Марии Семёновой. 5 Современная юношеская фантастика прочно вырвалась из «детства» — для неё давно привычны серьёзные темы, изобретательный сюжет и жёсткий стиль.

  4. Tapaкaн

    На соседнем ряду, спрят. О чем она вообще говорит. И, кажется, не только мой, — подумала я, услышав сбоку тихое сопение. ’ — думала я, глядя на нее, но ответить затруднялась. Мой незагруженный учебой ум никак не желал воспринимать информацию, которую так упорно пытался донести нам учитель.

  5. CEPГEЙ_ЖУKOB

    Сделать правильный выбор Вам помогут рецензии покупателей, а также дополнительные материалы: отрывки, фото и иллюстрации. У нас Вы можете купить книгу дешевле, а получить быстрее, чем где бы то ни было. Где купить эту книгу. В обычном магазине или через Интернет.

  6. KyKoЛкAa

    У нас вы можете скачать книгу книга не провоцируй меня часть 3 в fb2, txt, PDF, EPUB, doc, rtf, jar, djvu, lrf.

  7. FИшшKA

    Читать онлайн книгу «ÐŸÑ€ÐµÐºÑ€Ð°ÑÐ½Ñ‹Ð¹ подонок» автора Кристина Лорен.

Comments are closed.